Франц Ернст Нейман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Нейман.
Франц Ернст Нейман
нім. Franz Ernst Neumann
Народився11 вересня 1798(1798-09-11)
Йоахімсталь, Бранденбург, Барнім, Священна Римська імперія
Помер23 травня 1895(1895-05-23) (96 років)
Кенігсберг, Німецька імперія
ПохованняQ1499598?
КраїнаНімецька імперія Німецька імперія
Національністьнімець
Діяльністьфізик, математик, викладач університету, кристалограф, мінералог, доброволець
Alma materБерлінський університет імені Гумбольдтів, Єнський університет імені Фрідріха Шиллера, Кенігсберзький університет, Університет Мартіна Лютера
Галузьфізика, математика, кристалографія, мінералогія, теологія, природничі науки, метеорологія
ЗакладБерлінський університет імені Гумбольдтів, Університет Мартіна Лютера
Посадаректор
Вчене званняпрофесор, приват-доцент
Науковий ступіньдоктор філософії[1] (1825)
ВчителіХристиян Самуель Вейс[2]
Відомі учніLeonhard Sohncked[3]
Аспіранти, докторантиГустав Роберт Кірхгоф[1]
Георг Квінке[1]
Альфред Клебш[1]
Oscar Emil Meyerd[1]
Louis Saalschützd[1]
Вольдемар Фогт[1]
Albert Wangerind[1]
ЧленствоПрусська академія наук[4]
Петербурзька академія наук[4]
Геттінгенська академія наук[4]
Австрійська академія наук
Австрійська академія наук[4]
Лондонське королівське товариство[4]
Французька академія наук[4]
Urburschenschaftd
Національна академія дей-Лінчей[4]
Баварська академія наук[4]
Болонська академія наук
ВійнаGerman Campaign of 1813d[2]
Військова службаColbergsches Grenadier-Regiment „Graf Gneisenau“d[2]
БатькоFranz Ernst Neumannd[4]
МатиCharlotte Frederikke Vilhelmine of Kahldend[5]
У шлюбі зWilhelma Neumannd[4]
Florentine Neumannd
ДітиКарл Готфрід Нейман[6][4]
Ернст Нойманн[6][4]
Friedrich Julius Neumannd[6][4]
Luise Neumannd[6][4]
РодичіKarl Gottfried Hagend[6][4], Henning Alexander Kahldend[4] і Friedrich Wilhelm von Kannenbergd
Нагороди
орден Максиміліана «За досягнення в науці та мистецтві» 1st Class Order of the Crown Орден Корони 2-го класу (Пруссія) Commander's Cross of the Order of the Crown of Prussia орден Червоного орла 2-го класу орден Червоного орла 3-го класу

honorary doctor of the University of Königsbergd (1844)

 Орден Pour le Mérite в галузі мистецтв і науки
медаль Коплі

іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (19 червня 1862)

CMNS: Франц Ернст Нейман у Вікісховищі

Франц Ернст Нейман (нім. Franz Ernst Neumann; 11 листопада 1798(17981111) — 23 травня 1895) — німецький фізик, метеооролог та математик. Батько вченого-медика Ернста Неймана і математика Карла Неймана.

Біографія

[ред. | ред. код]

Франц Ернст Нейман народився 11 вересня 1798 року в Йоахімсталі був сином розлученої графині Шарлотти Фридерике Вільгельміни фон Меллін і їх керуючий маєтком Франц Ернст Нейман. У 1817 році закінчив гімназію в Берліні і вступив до Берлінського університету, де спочатку (за бажанням батька) вивчав богослов'я, але потім став вивчати природничі науки і математику в Єні, повернувшись до Берліна в 1819 році. Його ранні роботи були в основному присвячені кристалографії і в 1826 році він був запрошений приват-доцентом на кафедру фізики і мінералогії при університеті в Кенігсберзі, де в 1828 році він став екстраординарним, а в 1829 році — ординарним професором мінералогії і фізики. Його дослідження 1831 року питомої теплоємності призвели до формулювання закону Неймана.

Чудові роботи, переважно з теоретичної та математичної фізики, зробили ім'я Неймана відомим, а його видатний лекторський талант залучав в Кенігсберг безліч слухачів. Навколо Неймана згрупувалася ціла школа фізико-математиків, з лав якої вийшли багато із знаменитих вчених Німеччини.

Роботи Неймана стосувалися головним чином теорії світла і електрики. Явища поляризації світла та подвійного променезаломлення були розглянуті ним у припущенні, що коливання ефірних часток відбуваються у площині поляризації; отримані результати, абсолютно незгодні з результатами, отриманими Френелем, що линули з протилежного припущення (площина коливання частинок і площина поляризації взаємно перпендикулярні), змусили багатьох учених схилитися на бік припущення Неймана.

З робіт Неймана з електрики найбільш чудова теорія індукції і електродинамічних дій, викладена в 1845 році в його статті «Die mathematischen Gesetze der inducirten elektrischen Ströme» («Abhandl. d. Berl. Akad.», 1845; перевидано в 1889 р Оствальдом). Ця теорія довгий час панувала в науці про електрику.

З інших його робіт видаються твори по теплопровідності, визначенні теплоємностей і т. д. вельми відомі його курси математичної фізики: «Vorlesungen über die Theorie des Magnetismus» (Лейпциг, 1881), «Theoretische Optik» (Лейпциг, 1885), «Ueber die Theorie d. Elasticität» (Лейпциг, 1885) і «Theorie D. potentiales» (л., 1887) та ін.

З 1838 року перебував іноземним членом-кореспондентом Санкт-Петербурзької академії наук. Іноземний член Лондонського королівського товариства (1862),[7] Мюнхенської академії наук (1872).[8]

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е ж и Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
  2. ↑ а б в г Braunmühl A. v. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 1, 1896. — S. 205–207.
  3. ↑ Braunmühl A. v. Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 2, 1897. — S. 167.
  4. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т Deutsche Biographie — München BSB, Historische Kommission bei der Bayerischen Akademie der Wissenschaften, 2001.
  5. ↑ Pas L. v. Genealogics — 2003.
  6. ↑ а б в г д Deutsche Nationalbibliothek Record #118786008 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  7. ↑ Neumann; Franz Ernst (1798—1895)[недоступне посилання]
  8. ↑ Die Akademie: Bayerische Akademie der Wissenschaften. Архів оригіналу за 10 січня 2015. Процитовано 12 вересня 2020.

Література

[ред. | ред. код]
  • Rudolf Fritsch, E. Neumann-Redlin von Meding, T. Schenk (Hrsg.): Franz Ernst Neumann (1798—1895) — Zum 200. Geburtstag des Mathematikers‚ Physikers und Kristallgraphen. Verlag «Terra Baltica»/ Ludwig-Maximilians-Universität München, Kaliningrad/ München 2005, ISBN 3-922480-17-9.
  • E. Neumann-Redlin von Meding: Franz E. Neumann (1798—1895) Vorbild als Mensch und Wissenschaftler — Zum 200.Geburtstag des Königsberger Physikers und Mineralogen. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 51, 1998, S. 40–45.
  • E. Neumann-Redlin von Meding: Die Gelehrten auf dem «Alten Neuroßgärter Friedhof», dem Gelehrtenfriedhof Königsberg. In: Königsberger Bürgerbrief. Nr. 80, 2012, S. 54–56.
  • Kathryn M. Olesko: Physics as a calling. Cornell University, Ithaca/ London 1991.
  • Kathryn M. Olesko: Der Physiker als Lehrer. Zur hundertsten Wiederkehr des Todestages von Franz Ernst Neumann (1798—1895). In: Physikalische Blätter. Band 51, 1995, S. 522–524. (online)
  • Peter Paufler, E. Neumann-Redlin von Meding: Franz E. Neumann. Zum 200. Geburtstag des Königsberger Mineralogen und Physikers. In: Berichte der Deutschen Mineralogischen Gesellschaft Beih. Z. Eur.J.Mineral. Vol. 10, No. 1, 1998, S. 13–21.
  • Andreas Trunschke: Der Königsberger Physiker F. Neumann und die preußische Akademie der Wissenschaften. In: NTM Schriftenreihe für die Geschichte der Naturwissenschaften, Technik und Medizin. 27, 2, Leipzig 1990, S. 1–11.
  • Albert Wangerin: Franz Neumann und sein Wirken als Forscher und Lehrer. Vieweg, Braunschweig 1907.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Франц_Ернст_Нейман&oldid=43332908